Чернігівський ліцей з ПВФП оголошує черговий набір 2024 року. Прийом документів з 01.03.24 по 31.03.24 р. (дивись витяг з правил прийому) м.т. для довідок0972810826


Дата народження: 09.10.1979 року
Дата загибелі: 02.05.2014 року
Звання: Підполковник
Випускник Чернігівського ліцею з ПВФП:1996 року
Підрозділ: 16-та окрема бригада армійської авіації
Місце проживання: Мошни, Черкаська область, Україна
Місце загибелі: Слов’янськ, Донецька область, Україна
Сім'я: Дружина, син (2011 р.н.)
 2 травня 2014 року під час антитерористичної операції на сході України поблизу міста Слов'янськ за допомогою переносних зенітних ракетних
комплексів було збито два вертольоти Мі-24 Збройних сил України, які здійснювали повітряне патрулювання у визначеному районі. В результаті
обстрілу п'ятеро офіцерів Збройних сил України, серед яких був і Олександр Сабада, загинули, один отримав поранення.
    Указом президента України №543/2014 від 20.06.2014р. "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу" нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

Олександр Сабада народився у селі Мошни на Черкащині, в родині військовослужбовця. В 13 років вирішив вступати до «суворівського» училища. Після розпаду Радянського Союзу родина оселилася у Чернігові. Тут Олександр закінчив ліцей №15 та вступив на навчання до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. З 1996 по 2000 рік навчався у Харківському інституті військово-повітряних сил за напрямком «авіація та космонавтика» та здобув спеціальність «Офіцер управління військами оперативно-тактичного рівня». У 2001 році Олександр зустрів свою майбутню дружину Тетяну, вона теж пов'язала своє життя з військовою службою, служила у гарнізоні Канатове. 2002 року Олександр і Тетяна одружилися. Офіцер Сабада проходив службу у різних частинах військової авіації, зокрема, у Вінниці, Коломиї, Житомирі, куди довелося виїхати, коли розформували коломийську частину. Рік Олександр прослужив «на землі», але він дуже хотів знову літати, тож знайшов місце у вертолітній частині в Бродах на Львівщині. Пройшовши спецкурси в Миколаєві, Олександр Сабада знову піднявся у небо. Брав участь в миротворчих місіях ООН в Ліберії (2008) та Конго (2011). Сашко був затятим грибником. Займався авіамоделюванням, удома кілька полиць були заставлені змайстрованими ним власноруч літачками. Сабада обожнював свою професію, жив і дихав нею.

Начальник штабу — перший заступник командира вертолітної ескадрильї 16-ї окремої бригади армійської авіації 8-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України, в/ч А2595, м. Броди.

З початком антитерористичної операції на сході України військові льотчики 16-ї ОБрАА виконували завдання в районі Слов'янська і Краматорська у Донецькій області.

2 травня 2014 року поблизу села Карпівка Слов'янського району російськими бойовиками за допомогою переносних зенітних ракетних комплексів було збито два вертольоти Мі-24 Збройних сил України, які здійснювали повітряне патрулювання в районі міста Слов'янська. В результаті обстрілу п'ятеро офіцерів з двох екіпажів бродівської авіабригади загинули, один отримав поранення. Спочатку, близько 3-ї години ранку, підбили вертоліт «09 жовтий», командир екіпажу Сергій Руденко дав можливість одному з членів екіпажу вискочити з вертольота і намагався врятувати ще одного. Вертоліт впав, і в ньому почали вибухати боєприпаси. Майор Сергій Руденко і старший лейтенант Ігор Грішин загинули, поранений капітан Євген Краснокутський був захоплений терористами (його звільнили 5 травня). Вертоліт Руслана Плоходька «40 жовтий» полетів на допомогу, але теж був збитий. Разом із майором Русланом Плоходьком загинули члени екіпажу вертольоту Мі-24П («40 жовтий») майор Олександр Сабада і капітан Микола Топчій. Тіла обгоріли, ідентифікація проводилась за експертизою ДНК.

20 травня в Бродах, на території військової частини відбулося прощання з п'ятьма загиблими льотчиками.

Олександра поховали на Лелеківському кладовищі у Кропивницькому, куди переїхала його дружина Тетяна з двома синами, Олегом (2002 р.н.) і Максимом (2011 р.н.). В Чернігові залишилася мати Тамара Іванівна.