Деталі: Автор: admin; Перегляди: 458

СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ: ВИПУСКНИКУ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ЛІЦЕЮ З ПОСИЛЕНОЮ ВІЙСЬКОВО-ФІЗИЧНОЮ ПІДГОТОВКОЮ ПІДПОЛКОВНИКУ АНТОНУ БОРКОВУ

Війна безжально продовжує виривати з нашого життя найкращих – молодих, щирих, сильних духом. Вона залишає по собі незагойні рани та біль...

Антон Сергійович БОРКОВ народився 18 травня 1994 року за кордоном. Згодом родина переїхала в місто Ромни. З 2001 р. по 2010 р. навчався в ЗОШ №1 І-ІІІ ступенів м. Ромни Сумської обл., з 2010 р. по 2012 р. в Чернігівському в

ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою.

За час навчання у нашому освітньому закладі Антон був визнаний не лише як здібний учень, що мав високі оцінки та вільно володів німецькою й англійською мовами, але і як взірець для товаришів. Його обрали командиром відділення, де він проявив себе справжнім лідером. Активна участь у житті ліцею поєднувалася з пристрастю до спорту, особливо боротьби, що підкреслювало його цілеспрямованість і жагу до розвитку.

Військову присягу прийняв 30 серпня 2014 року у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій, де навчався з 2012 року по 2017 рік.

Він був не лише сильним командиром, а й щирим товаришем – вірним побратимом, який завжди підставляв плече у тяжку хвилину, підтримував словом і ділом, надихав інших своїм прикладом. Його рішучість, людяність і турбота про побратимів завжди залишаться в серцях тих, хто мав честь служити поруч.

На жаль, життя жорстоке… 11 жовтня 2025 року підполковник Антон Сергійович БОРКОВ загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині, з гідністю виконавши свій військовий обовʼязок.

Світла памʼять про Захисника житиме в серцях вдячних українців і стане прикладом для майбутніх поколінь захисників України.

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

Деталі: Автор: admin; Перегляди: 539

День подвійного болю… Городнянщина проводжатиме ще одного свого Героя

Серце крається від болю… Сьогодні, 4 липня, коли ще не висохли очі після прощання з Воїном, ми знову стаємо на коліна. О 20:00 Городнянщина зустрічатиме Андрія Михна — хлопця, який віддав своє життя за Україну.

Він народився 14 червня 1999 року в місті Городня.

Закінчив 9 класів Городнянського ліцею №2, продовжив шлях у Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою.

У 2016 році Андрій став студентом Харківської юридичної академії імені Ярослава Мудрого. Він хотів змін, хотів порядку, хотів справедливості.

Але в його життя, як і в життя мільйонів українців, увірвалася війна. З березня 2022 року він став на захист Київщини у складі тероборони. Згодом — ще складніші завдання.У 2024-му пройшов навчання як оператор БПЛА, і продовжив боротьбу — на іншому рівні. Сильний, вмотивований, чесний, відданий Україні.

03 липня 2025 року… Дата, що тепер назавжди болітиме. Його життя обірвалося на Дніпропетровщині, у боротьбі за свободу кожного з нас.

04 липня, о 20:00 ми зустрічатимемо Героя біля скверу «Гармати». Звідти траурна процесія вирушить вулицями Чернігівською, Троїцькою повз Алею Героїв. Після цього кортеж попрямує до вулиці Заводської — до рідної оселі полеглого Воїна…

05 липня о 12:00 відбудеться чин відспівування. Знайде вічний спокій Андрій на кладовищі «Червінщина».

Відкладіть свої справи. Вийдіть на вулиці, щоб провести Героя в останню путь. Поміж буденності й тиші хай пролунає найважливіше — мовчазне, щире, вічне «дякую». Подякуйте юному Воїну, який більше ніколи не повернеться,

але навіки житиме в серці кожного, заради кого тримав зброю…

05 липня в Городнянській громаді оголошено Днем жалоби.

Деталі: Автор: admin; Перегляди: 577

«КУРАЖ» - випускник Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою

Сумна звістка принесла біль у нашу ліцейську родину..

26 липня 2024 року під час виконання бойового завдання з оборони Батьківщини поблизу населеного пункту Торецьк Донецької області випускник Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, командир третього стрілецького взводу другої стрілецької роти 405 батальйону молодший лейтенант КУЗЬМЕНКО ДМИТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ прийняв свій останній бій.

Він вважався зниклим безвісти. Місяці пошуків, надій завершились страшною звісткою — в результаті обміну тілами, Дмитро був опізнаний за допомогою експертизи ДНК.

Війна передчасно обірвала його життя. Молодий, щирий, мужній. Він був Воїном, людиною з відкритим серцем, завжди готовим підтримати, допомогти, вислухати. У його діях завжди відчувалася справжність, у словах — доброта, у погляді — глибока любов до рідної землі.

Його шлях — це шлях хоробрості, вірності й самопожертви. Не заради слави, а з поклику серця 24 лютого 2022 року він став на захист свого рідного міста Чернігова а згодом і своєї країни. До останнього подиху залишався вірним присязі й бойовим побратимам.

Вічна і світла памʼять ГЕРОЮ!

Деталі: Автор: admin; Перегляди: 466

Ткаченко Денис Дмитрович випускник ліцею 2022 рік

У Прилуках на Чернігівщині 3 березня попрощалися з 22-річним Євгенієм Профатіловим та 20-річним Денисом Ткаченком. Обидва були пілотами БпЛА 108-го окремого механізованого батальйону, більш відомого як батальйон "Вовки да Вінчі". Бійці загинули 24 лютого 2025-го року під час виїзду з позицій на Донеччині.

Деталі: Автор: admin; Перегляди: 476

Владислав Прихідько — житель села Гриціївка Срібнянської селищної ради, що на Прилуччині.

Владислав народився 27 жовтня 1995 року у селі Васюків Срібнянського району. З 2000 року разом із родиною переїхав до Гриціївки. Там він виріс та закінчив 9 класів місцевої школи.

У 2011 році продовжив навчання у Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. У 2013 році вступив до Європейського університету в Києві на спеціальність “Документознавство, інформаційна діяльність”, закінчив магістратуру.

У 2019 році був призваний на строкову військову службу, яку проходив у Національній гвардії України. Після служби працював у Києві в компанії "Нова пошта".

Прощання з Владиславом Прихідьком. Facebook/газета "Срібнянщина"

У липні 2022 року Владислав почав служити у ЗСУ. Пройшов навчання у Львові, Польщі, Великобританії. Боронив Україну на Бахмутському напрямку.

Деталі: Автор: admin; Перегляди: 423

"Полюбив небо через дідуся": під час виконання бойового завдання загинув пілот з Чернігівщини Олександр Мигуля

Під час виконання бойового завдання 12 серпня загинув командир авіаційної ланки, капітан Олександр Мигуля. Льотчик родом з Мени, що на Чернігівщині. Йому було 27 років.

Про це повідомляє Менська міська рада на своїй Facebook-сторінці.

За інформацією бригади тактичної авіації міста Васильків, пілот з 2014 року присвятив своє життя військовій службі в Повітряних Силах Збройних Сил України. Від початку повномасштабного вторгнення Олександр здійснив понад 160 бойових вильотів.

"На його рахунку збиті ракети ворога, врятовані тисячі життів мирних жителів, а також здійснена величезна бойова робота з авіаційної підтримки наших Сухопутних військ. Він здійснив численні ракетно-бомбові удари по позиціям росіян, скупченням живої сили та техніки, чим не допустив просування ворожих сил на територію нашої країни. За життя військовий льотчик нагороджений державними орденами «За мужність» (ІІІ і ІІ ступеню)", — йдеться у повідомленні.

У 2019 році, коли Олександр Мигуля ще здобував професію пілота у Харківському університеті повітряних сил, в інтерв'ю 5 каналу він розповів, що "полюбив небо через дідуся".

"Дідусь рідний дуже захоплювався авіацією, але йому так і не довелося стати льотчиком, тому я ось вирішив втілити його мрію в життя", — поділився тоді курсант Олександр Мигуля.

Хлопець тоді розповідав, що справжній авіатор, на його думку, має бути холоднокровним, сміливим та розумним.

"Для того, щоб виконувати бойове завдання потрібно дуже швидко мислити, дуже швидко реагувати на ті чи інші зміни. Також усе це треба робити з досить холодною головою", – пояснив тоді Олександр.

Вічна пам'ять 🕯 СЛАВА ГЕРОЮ! Смерть ворогам!

12 серпня, в день загибелі (у 2024 році) військового льотчика, одного з привидів Києва, менянина Олександра Мигулі, на його могилі на центральному міському кладовищі був відкритий пам'ятник Герою. Його встановила родина Олександра.
Вшанувати пам'ять захисника прийшли рідні, друзі, представники влади, мешканці міста. Багато хто пам'ятає Олександра ще хлопчиком, який не просто мріяв про небо, а робив усе, щоб втілити свою мрію в життя.
Після 9 класу він вступив до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Потім було навчання в Харківському національному університеті Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, служба в ЗСУ.
Олександр був одним із найдосвідченіших льотчиків винищувальної авіації, командиром авіаційної ланки 40-ї бригади тактичної авіації та мав звання майора. З початку вторгнення Мігель (таким був позивний Олександра) здійснив понад 160 бойових вильотів. Був нагороджений орденами «За мужність» III та II ступенів.
У нього було багато планів. Але їм не судилося здійснитися — пілот загинув під час виконання бойового завдання. У 27 років. Навіть власної сім’ї не встиг створити.
На пам'ятнику Олександр Мигуля зображений у льотному спорядженні. На могилі — точна копія МіГа, на якому він літав. Вона виточена із суцільного каменю. Навіть забарвлення таке ж саме — сіро-блакитне у вигляді пікселів.
Освятив пам'ятник військовий капелан.

Деталі: Автор: admin; Перегляди: 495

13 квітня 2025 року ліцейську родину Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою спіткала болюча звістка про загибель від ракетного удару, завданого ворогом у м.Суми, випускника 2000 року - професійного військового, полковника Юрія Юли.
Війна забирає найкращих. Юрій Юла - патріот Батьківщини, який присвятив своє життя служінню та захисту України.
Це тяжка втрата та спільне горе, що переповнюють серця працівників і здобувачів освіти ліцею.
Наша ліцейська родина висловлює щирі співчуття рідним та близьким Юрія Юли.

Юрій Юла народився у селі Волевачі Чернігівської області 18 серпня 1982 року. Шлях військовика розпочав ще у 14 років, навчаючись у Чернігівському військовому ліцеї з посиленою фізичною підготовкою. У 2005 році Юрій успішно закінчив Сумський державний університет ракетних військ й одразу став до лав 26-ї артилерійської бригади, де за 11 років від комвзводу дослужився до начальника штабу і отримав звання майора.

З 2014 по 2018 рік був командиром дивізіону 43-ї окремої артилерійської бригади, після чого повернувся до бердичівських побратимів вже на посаду заступника командира бригади. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни Юрій Юла неодноразово був удостоєний державних відзнак та нагород, зокрема ордена Богдана Хмельницького III та ІІ ступеня.

З 2023 року Юрій Юла обіймав посаду командира 27-ї реактивної артилерійської бригади імені Петра Калнишевського.

Нагадаємо, вчора, в день, коли віряни відзначають Вербну неділю, російська армія атакувала центр Сум. Повідомляється, що у місті пролунали два потужні вибухи. Після цього над містом здійнявся величезний стовп диму. Також удар прийшовся по громадському транспорту.

Згодом президент відреагував на цинічну ворожу атаку.

Також державний секретар США Марко Рубіо від імені Сполучених Штатів висловив «найглибші співчуття» загиблим і постраждалим внаслідок ракетного удару Росії по Сумах у неділю, 13 квітня. Рубіо написав, що саме через такі удари, як по Сумах, Трамп та його адміністрація витрачають багато зусиль, щоб досягти миру.

До того ж спецпредставник Трампа в Україні Кіт Келлог заявив, що атака росіян по Сумах «переходить будь-яку межу пристойності», повідомляє «Главком» із посиланням на його пост у соцмережі Х. Він додав, що як колишній воєначальник розуміє, що таке цілеспрямовані удари, зазначивши, що це неправильно.

Він назавжди залишиться в нашій пам’яті.
Вічна Слава Герою!

Деталі: Автор: admin; Перегляди: 727

Народився 22 січня 1989 року в м. Чернігові.

Закінчив Чернігівську загальноосвітню школу №6 та Чернігівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою.

Вищу освіту здобув у Житомирському військовому інституті ім. Корольова.

Загинув 17 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі м. Павлоград Дніпропетровської області.

Похований на кладовищі «Ялівщина» у м. Чернігові.

Деталі: Автор: admin; Перегляди: 1255

Розстріляні росією: Володимир Зелений

Відразу після досягнення повноліття Володимир долучався до лав Національної гвардії України. Коли розпочалася повномасштабна війна, брав участь в обороні Київщини, звільненні Мощуна зокрема.

«Вова був розвідником. Виходив на позиції, в сіру зону, так сказати. Надавав медичну допомогу. Залучався він як і медик, залучався і провідником, тобто заводив на позиції всю піхоту», — згадує мама гвардійця.

Згодом, розпочав виконання бойових завдань на околицях села Терни Донецької області. Він із побратимами виконував завдання у складі групи розвідки. У березні 2024 ворог навів рекету із лазерним наведенням прямо в бліндаж, де знаходились гвардійці. Володимир Зелений загинув, йому було всього 21.

Попереду його родину чекало найважче — невідомість. Тіла гвардійців місяць не могли евакуювати з поля бою.

Дивіться історію Володимира Зеленого у серії проєкту «Розстріляні росією» від Міністерства внутрішніх справ України.

Деталі: Автор: admin; Перегляди: 1020

На війні загинув випускник Чернігівського ліцею з посиленою військово- фізичною підготовкою

У громаді повідомили про загибель бійця на фронті. Микола Безпалий родом із Куликівської громади два роки захищав Україну в лавах ЗСУ.

11 травня поблизу села Старомайорське Волноваського району Донецької області при виконанні бойового завдання загинув Микола Безпалий, державний інспектор митного поста «Чернігів» Чернігівської митниці.

Микола Безпалий народився 31 жовтня 1986 року в Дрімайлівці у шанованій та знаній родині. Мати Героя Любов Іванівна – незмінний багаторічний директор Дрімайлівської школи, депутат районної та селищної ради кількох скликань. Батько Іван Миколайович – очолював місцеве господарство (колгосп).

Після закінчення Дрімайлівської школи навчався в Чернігівському ліцеї з посиленою військовою та фізичною підготовкою, далі - в Ірпінській податковій академії. Працював податківцем у Чернігові. До повномасштабного вторгнення працював на Чернігівській митниці.

З перших днів війни, як справжній чоловік та офіцер, став до лав захисників. Два роки бездоганно виконував свій військовий обов’язок.

"Та, на жаль, вороже залізо безжально обірвало життя молодого офіцера. Йому було лише 37 років. Клята війна вирвала з життя прекрасного сина, чоловіка та батька, вірного друга, гарного фахівця своєї справи. Вічна пам’ять Герою! Щирі співчуття рідним та близьким Миколи Івановича. Відспівування та поховання земляка відбудеться у м. Чернігові, де проживає родина загиблого воїна. Про дату і час повідомимо окремо", - повідомили у селищній раді.

Народився 31.10.1986 в c. Дрімайлівці Куликівської громади на Чернігівщині. У дитячі роки мріяв стати, як дідусь, офіцером. Тому після відмінного закінчення Дрімайлівської школи вступив до Чернігівського ліцею з посиленою військовою та фізичною підготовкою.

У 2004 – 2008 р.р. успішно навчався на фінансовому факультеті Національного університету державної податкової служби. Закінчивши військову кафедру, отримав звання молодшого лейтенанта запасу.
Працював на посаді завідувача сектору адміністрування на додану вартість відділу оподаткування юридичних осіб Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції. Паралельно навчався в магістратурі.
Війна застає Миколу Івановича на посаді державного інспектора митного поста «Чернігів» Чернігівської області. У перший день повномасштабного вторгнення росії в Україну приймає рішення добровільно вступити до лав ЗСУ. Під час боїв за оборону м. Чернігова при мінометному обстрілі отримав контузію, але, дізнавшись про смерть друга, негайно повернувся до свого підрозділу і став на оборону україно-білоруського кордону.

За сумлінне виконання військового обов’язку отримав підвищення військового звання до старшого лейтенанта механізованого батальйону. Був нагороджений почесним нагрудним знаком «За сумлінну службу» від оперативного командування «Північ» Сухопутних військ ЗСУ, нагрудним знаком «Знак пошани», Подякою від митної служби України за особистий внесок у розвиток і становлення незалежної України та особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.

Без перерв на відпочинок бере участь у найзапекліших боях на Авдіївському напрямі. Перебуваючи на ротації, передавав набутий бойовий досвід новобранцям. Далі знову в зоні активних бойових дій на Донеччині.
11.05.2024 офіцер пішов на своє останнє бойове завдання. Виконавши наказ забезпечити солдатів на небезпечних позиціях боєприпасами, на зворотному шляху потрапляє у ворожу засідку в районі села Старомайорське Донецької області і гине внаслідок мінометного обстрілу.

Поховали Героя 22 травня 2024 року в м. Чернігові.

Коротке життя довжиною в 37 років Безпалого Миколи Івановича - старшого лейтенанта, командира взводу ПТКР 1-ї окремої танкової Сіверської бригади, в/ч А1815, є яскравим взірцем високих прагнень людини заради кращого майбуття України, взірцем самовідданого служіння народу, прикладом патріотизму, незламності.