Деталі

Автор: admin

Перегляди: 1408

   Максим Сергійович Шендриков народився 30 грудня 1993 року в місті Ніжині на Чернігівщині.
   Навчався у Ніжинській гімназії № 3 та Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою.
У 2014 році закінчив Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба (спеціальність — льотчик вертольотів). Відтоді проходив службу в складі 12-ї окремої бригади армійської авіації.
   Учасник бойових дій в зоні ООС та миротворчої місії ООН зі стабілізації ситуації у Республіці Конго (2020—2021).
   Під час повномасштабного російського вторгнення захищав українське небо від російських окупантів. Учасник боїв за Київщину, Чернігівщину та схід України.
   Загинув 23 квітня 2022 року на Донеччині.
   Похований 28 квітня 2022 року в родинному місті.
   Залишилися дружина та двоє дітей.

Про присвоєння звання Герой України (посмертно) Шендрикову Максиму Сергійовичу, майору Збройних Сил України, штурману-льотчику вертолітної ланки вертолітної ескадрильї 12-ї окремої бригади армійської авіації.

   Шановний пане Президенте! Прошу розглянути петицію щодо присвоєння звання Герой України (посмертно) Шендрикову Максиму Сергійовичу, майору Збройних Сил України, штурману-льотчику вертолітної ланки вертолітної ескадрильї 12-ї окремої бригади армійської авіації.
   Шендриков Максим Сергійович народився 30.12.1992 у м. Ніжин Чернігівської області. Закінчив у 2014 році льотний факультет Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Проходив службу в 12-й окремій бригаді армійської авіації імені генерал-хорунжого Віктора Павленка на ударному вертольоті Мі-24 та військово-транспортному Мі-8.
   З 2016 року Максим Шендриков брав участь у бойових діях у зоні проведення АТО/ООС на сході України. Під час проведення рятувальних операцій, ризикуючи власним життям, евакуйовував поранених з гарячих точок. За захист суверенітету та територіальної цілісності України в 2018 році його нагороджено відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».
   З 2020 по 2021 рік Максим Шендриков брав участь у складі миротворчої місії ООН зі стабілізації ситуації у Демократичній Республіці Конго. Коли у травні 2021 року сталося виверження вулкану Ньїрагонго, евакуйовував місцеве населення та персонал місії у безпечні райони. За участь у місії в 2021 році нагороджено медаллю ООН «MONUSCO» та пам’ятним нагрудним знаком Міністерства оборони України «Воїн-миротворець».
   З перших днів повномасштабного вторгнення східного сусіда Максим Шендриков боронив Україну з неба. Мужньо та самовіддано давав відсіч окупантам, брав участь у боях над Київщиною, Чернігівщиною та Сходом України. Працював в безпосередній близькості до ворога і забезпечував вогневу підтримку Сухопутних військ з повітря під час ведення бойових дій на передньому краю, спалював ворожу техніку і особовий склад, завдаючи ударів по ворожих позиціях.
23 квітня 2022 року Максим Шендриков не повернувся з бойового вильоту на Сході України. Вертоліт Максима після виконання бойового завдання було збито під Сєвєродонецьком Луганської області.
Максим Шендриков – кавалер ордена Данила Галицького та посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (2022 рік).
   Посмертно Шендрикову Максиму присвоєно звання майора.
   У Максима залишилася дружина, п’ятирічний син та донечка, що народилася вже після загибелі тата.
   Незважаючи на втрату найближчої людини, справу із захисту Батьківщини продовжують його брат-близнюк, теж льотчик вертольотів, та батько, який вступив до лав Збройних сил України в лютому 2022 року.
   Максим присвятив своє життя служінню народові України та небу. Але таке омріяне небо забрало його назавжди.
За особисту мужність та героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові Шендриков Максим Сергійович гідний присвоєння звання Герой України (посмертно).

Петиція набрала 25884 голоса та знаходиться на розгляді.

Деталі

Автор: admin

Перегляди: 1245

   Старший лейтенант Нікіта Целуйко народився 01 жовтня 1999 року в м. Семенівка Чернігівської області. Навчався в Семенівській гімназії №2, після
закінчення 9 класів у 2015 році пішов навчатися до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою.Після закінчення ліцею у 2017 році став курсантом Військового інституту телекомунікацій та інформатизації. Військову службу проходив у в/ч А0284 на посаді командира взводу зв’язку 1 десантно-штурмового батальйону.
   19 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Оскіл, Ізюмського району Харківської області Нікіта загинув.
Вдома на нього чекали мати, батько та сестра. 16 жовтня бійця поховали на місцевому кладовищі Семенівки.

Деталі

Автор: admin

Перегляди: 973

                                В’ялий Анатолій Анатолійович

                                          29.08.1988 - 24.02.2022
   Прапорщик служби цивільного захисту. Інструктор-рятувальник пошуковорятувальної групи пошуково-рятувальної і парашутно-десантної служби Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
   До останнього перебував на своєму бойовому посту. Загинув у ході самовідданих дій при захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України під час російського вторгнення в Україну. Народився 29 серпня 1988 року в м. Ніжині Чернігівської області. В ДСНС України перебував з 2008 року. З першого дня повномасштабного вторгнення рф Анатолій В’ялий узяв участь у бойових діях. Під час загибелі знаходився на посаді інструктора-рятувальника пошуковорятувальної групи пошуково-рятувальної і парашутно-десантної служби Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України.    Прапорщик служби цивільного захисту В’ялий Анатолій Анатолійович 23 лютого 2022 року заступив на бойове чергування щодо
пошуково-рятувального забезпечення в єдиній системі проведення авіаційних робіт з пошуку, рятування та пожежогасіння на аеродромі «Ніжин». Уночі 24 лютого з боку російської федерації розпочався масований ракетний обстріл по об’єктах інфраструктури міста Ніжин. Ворог ударив по команднодиспетчерському пункту, щоб унеможливити або ж ускладнити зліт та посадку українських літаків. Не залишаючи свій пост, Анатолій В’ялий гідно та сміливо продовжував виконувати свої посадові обов’язки. Проте, пряме влучання крилатої ракети типу «Калібр» сталося близько 5:30 ранку. Ворог поцілив у
командно-диспетчерський пункт. Була дуже сильна вибухова хвиля. Двері і вікна одразу повилітали. У будівлі розпочалася масштабна пожежа. Стіни падали і руйнувалися на очах. Ракетне паливо дуже їдке, отруйне і через кілька хвилин тим, хто залишився під уламками, стало дуже важко дихати. Анатолій В’ялий - мужній герой, від отриманих травм загинув на місці події.

У Ніжині відкрили меморіальну дошку загиблому Герою

  Сьогодні на будівлі гімназії №10 у Ніжині урочисто відкрито пам’ятну меморіальну дошку на честь загиблого випускника цієї школи В’ялого Анатолія Анатолійовича, інструктора-рятувальника пошуково-рятувальної групи і парашутно-десантної служби Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України.

   На подвір’ї школи зібралися рідні, вчителі, учні, керівництво міста, колеги загиблого рятувальника, а також небайдужі ніжинці, які прийшли вшанувати пам’ять загиблого Героя. Він загинув 24 лютого вранці, коли з боку російської федерації розпочався масовий ракетний обстріл об’єктів інфраструктури міста Ніжин. Ворог вдарив по командно-диспетчерському пункту, щоб унеможливити або ж ускладнити зліт і посадку українських літаків. Не залишаючи свій пост, Анатолій В’ялий гідно та сміливо продовжував виконувати свої посадові обов’язки. Проте пряме влучання крилатої ракети обірвало молоде життя, від отриманих травм Анатолій загинув на місці події. В’ялий Анатолій нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

   Після виступів присутні поклали квіти до меморіальної дошки на знак шани та поваги до загиблого Анатолія Анатолійовича В’ялого.

Світла пам’ять про справжнього патріота, українського воїна, який віддав своє життя, захищаючи нас і мирне українське небо, назавжди залишиться і збережеться в серцях тих, хто знав, любив і поважав Анатолія.

Вічна слава та шана Герою!

Деталі

Автор: admin

Перегляди: 1137

   Лейтенант Гриценко Михайло Олегович народився 27 жовтня 2000 року у Чернігові. У 2018 році закінчив Чернігівський ліцей з ПВФП, а у березні 2022 року - Національну академію Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного (достроково). Після цього парубок потрапив на військову службу до військової частини А7015 на посаду командира танкового взводу, де разом з побратимами мужньо боровся за свободу рідної землі.
   На жаль, 15 вересня 2022 року у бою поблизу населеного пункту Юрченкове на Харківщині Гриценко Михайло загинув... Сьогодні рідні та близькі провели юного воїна в останню путь, попрощавшись з ним у Катерининській церкві. Поховали земляка у Чернігові на кладовищі на Котах.

"Папа, ми взяли Ізюм!": у Чернігові провели в останню путь 21-річного лейтенанта

Сьогодні, 5 жовтня, у Чернігові в Катерининській церкві попрощалися із загиблим в ході боїв на Харківщині 21-річним лейтенантом Михайлом Гриценком. Він був командиром роти четвертої танкової бригади.

Батько загиблого згадує останній дзвінок сина.

"Він мені дзвонив, казав: "Папа, ми взяли Ізюм!", ще там щось, прислав фотографії якісь, такий щасливий був, ну а потім пропав зв'язок з ним і все, я не знаю", – розповів батько загиблого Олег Гриценко.

                                                                                             Олег Гриценко. ФОТО: Суспільне Чернігів

Захищати Україну Михайло пішов від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

"Він закінчив Львівську сухопутну академію і на четвертому курсі достроково пішов, їх всіх випустили. З початку війни він там, став за ці пів року таким дорослим, справжнім чоловіком, воїном. Йому повинні були достроково дати звання старшого лейтенанта, але він не захотів, сказав, що я краще капітана отримаю", – сказав батько.

                                                                                                     

Він загинув 15 вересня неподалік Ізюму, що на Харківщині.

"Від імені другого танкового батальйону ми приносимо співчуття рідним та близьким Михайла, це дуже велика втрата для нас і для всіх нас. Був взірцем мужності та героїзму для особового складу, він надавав приклад як потрібно просто не покладаючи рук працювати, йти тільки вперед і ніколи назад. Михайло був відповідальною людиною, героїчно давав відсіч агресору", – каже побратим загиблого Олександр.

                                                                                         

Деталі

Автор: admin

Перегляди: 1127

на Донеччині загинув рятувальник із Чернігова Валентин Бордаков

   Захищаючи Україну від ворога під час бойових дій поблизу м. Бахмут загинув начальник пошуково-рятувального відділення Аварійнорятувальної частини АРЗ СП ГУ ДСНС України у Чернігівській області Валентин Бордаков.
   Про це повідомили у ГУ ДСНС у Чернігівській області.
   З перших днів війни, Валентин, як справжній патріот, не вагаючись пішов на захист Батьківщини, став добровольцем. Спочатку захищав свій рідний Чернігів, а потім був направлений в Харківську, а пізніше
Донецьку область. «Це непоправна і несправедлива втрата для усієї нашої великої родини рятувальників. Ми схиляємо голови у скорботі та щиро співчуваємо родині у зв’язку із загибеллю нашого сміливого і відданого своїй справі колеги», – йдеться у повідомленні.

Чернігів попрощався із захисником Валентином Бордаковим, який загинув під Бахмутом

   Сьогодні у Чернігові в останню путь провели земляка, який загинув у бою за свободу та Незалежність Батьківщини.
   Солдат Бордаков Валентин В’ячеславович народився 19 листопада 1998 року у Чернігові. Навчався в місцевій ЗОШ №13, а з 2013-го по 2015-й — в Чернігівському ліцеї з ПВФП. У 2015-му році Валентин розпочав навчання в Черкаському інституті Пожежної Безпеки імені Героїв Чорнобиля, який закінчив у 2019-му та отримав звання «лейтенант служби цивільного захисту ДСНС України». Трохи згодом чоловік проходив навчання в Міжрегіональному центрі швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, з закінченням якої опанував професію «рятувальник — кінолог» (у 2017 році), а в подальшому — «рятувальник -кінолог ІІ рівня». З 2019-го року Валентин працював начальником пошуково — рятувального (кінологічного) відділу, а за час служби отримав звання «старший лейтенант служби цивільного захисту ДСНС України».
   На наступний день після повномасштабного ворожого вторгнення наш земляк добровільно долучився до лав Збройних Сил України та у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади ім. гетьмана Івана Виговського став на захист Батьківщини. Спочатку обороняв рідну Чернігівщину, після неї — Харківську область, а потім був направлений під Бахмут на Донеччину.
   Службу Валентин проходив на посаді бойового медика, адже володів професійними навичками з евакуації поранених, надання медичної допомоги і швидко орієнтувався у критичних ситуаціях.
   На жаль, 3-го листопада 2022 року під час евакуації пораненого побратима під Бахмутом Бордаков Валентин отримав два поранення, останнє з яких виявилось несумісним з життям… Вдома на нього чекали мама, молодший брат, кохана дружина та маленький синочок. Сьогодні рідні та побратими провели полеглого воїна в останню путь, вшанувавши його світлу пам’ять в Катерининській церкві та поховавши Героя-земляка на кладовищі «Яцево».